Смак віри відчуває лише той, хто задоволений Аллагом як Господом, Ісламом як релігією та Мухаммадом як посланцем

Віра може давати насолоду і приємний смак, який відчуваються серцем подібно до того, як солодкість їжі та напоїв відчувається ротом.
Тілу приносить задоволення солодка їжа та напої лише тоді, коли воно здорове, і таким же чином серце, коли воно не хворе на оманливі примхи та заборонені пристрасті, то воно відчуває солодкість віри. А якщо хворіє, то не відчуває її: більше того, в такому стані йому можуть здаватися солодкими гріхи та пристрасті, які насправді є згубними для нього.
Коли людина задоволена чимось, і вважає це благом для себе, то воно стає легким для, і нічого з нього не буде для неї тягарем, і вона буде радіти усьому, що в ньому є, і воно буде приносити радість її серцю. Так само і віруючий, коли віра входить у його серце, то для нього стає легкою покірність Господу, і душа його насолоджується нею, і вона жодним чином не обтяжує його.
Ібн аль-Каййім сказав: «Цей хадіс містить вдоволення Володарюванням Всевишнього Аллага та Його Божественністю, а також вдоволення Його Посланцем та покірність йому, і вдоволення Його релігією та підкорення їй».