Коли одна людина звинувачує іншу в нечесті або зневірі, це звинувачення повертається до неї ж, якщо її товариш не був таким

Заборона звинувачувати людей у нечесті та зневіри без узаконеної Шаріатом підстави.
Перш ніж виносити судження про людей, обов'язково потрібно пересвідчуватися.
Ібн Дакик аль-'Ід сказав: «Це велика загроза для того, хто звинувачує мусульманина у зневірі, якщо той таким не є: це вкрай небезпечний крок».
Ібн Хаджар аль-'Аскаляні сказав: «Однак, тільки те, що людина не стає через це нечестивцем чи невіруючим, не означає, що вона не бере на себе ніякого гріха, кажучи іншій: «Ти нечестивець». І тут є пояснення: якщо намір був дати пораду йому або іншим, пояснивши його стан, то це дозволено. а якщо на меті було зганьбити того, пустити неприємний поголос про нього та просто образити його в такий спосіб, то це не дозволено, оскільки йому велено покривати його, навчати і давати йому благі настанови, і поки є можливість робити все це м'яко і делікатно, йому не можна вдаватися до жорсткості і грубості, бо це може стати причиною того, що він у відповідь почне чинити ще гірше, що властиво багатьом людям, особливо якщо той, хто закликає до добра, буде нижчим за положенням».