заборонив давати обітниці, сказавши: «Воістину, обітниця не приносить добра. А все, що можна домогтися через неї, це те, щоб скупий на діяння почав діяти

Обітниця – це акт поклоніння, який повинен бути направлений лише Аллагу, але який не наказаний в Ісламі. Та якщо людина вже дала обітницю Аллагу, то вона повинна її виконати, а інакше, невиконання її стане гріхом для людини.
Причина заборони обітниці (що це не приносить добра) в тому, що вона ніяк не впливає на рішення Аллага. І щоб той, хто дає обітницю з розрахунком, що Аллаг дасть йому за це певну Свою милість, не подумав, що отримання його прохання було через обітницю, адже Аллаг Всевишній взагалі не потребує цього.
Аль-Куртубі сказав: «Ця заборона стосується випадків, коли людина каже, наприклад: "Якщо Аллаг зцілить мого хворого, то я пожертвую стільки-то". Причина осуду цього та недоречності полягає в тому, що коли людина підв'язує виконання свого благодіяння під те, що Аллаг дасть їй те, що вона просить, то стає очевидним, що її намір наближення до Аллага був не чистим, а скоріше вона діяла з власної вигоди, бажаючи обміняти обітницю на милість Аллага. Це стає ще зрозумілішим, якщо її хворий не одужає, то вона не стане нічим жертвувати. Тож це – стан скупого, який не віддає зі свого майна нічого, окрім як в обмін за миттєву вигоду, яка зазвичай значно перевищує те, що він може пожертвувати у відповідь.»